Недавно водила по Львову одного американського професора соціології. Розповідала факти і легенди, заводила у потаємні куточки... але чесно кажучи не очікувала від нього аж такого захвату і зачарування!!! Все-таки людина 2 роки прожила в Парижі, об’їздила цілу Європу... А наше місто полонило його... тут він відчув особливу атмосферу, живу автентичність, дух Східної Європи, перетину культур... Таку справжність місту, на його думку, надає низька туристифікованість. Коли історичні будівлі – це просто пам’ятки старовини, нехай навіть трішки облуплені, а не комерціалізований продукт для туристів... Коли ти заходиш в Вірменську церкву (зауважте - безкоштовно) і відчуваєш її неповторну атмосферу, а не протискаєшся між натовпами «гумових ший»:) щоб розгледіти котрусь із фресок... Коли центральна частина – це нормальна житлова територія для мешканців, а не «цілодобова вечірка» та «кольоровий супермаркет» із безліччю сувенірних магазинів та космічними цінами... Коли місто не одягає «маски для туристів», а показує гостям себе справжнє...

Але ж туризм – це гроші для міста... це престиж і брендінг... Як утримати баланс між розкруткою і комерціалізацією міста та збереженням його автентичної сутності? Як уникнути симулякризації?

Хочууууууууууууу в Венецію!!! А ще хочу тепла і літа щоб знову вдягнути своє улюблене червоне платтячко:)))

Навіяло: http://youtube.com/watch?v=tfUBdgQtjn4

Натрапила недавно в українські Вікіпедії на статтю наступного змісту: http://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%9A%D1%81%D0%B5%D0%BD%D0%BE%D1%84%D0%BE%D0%B1%D1%96%D1%8F Для порівняння подивіться ту саму статтю але іншими мовами... Виникло декілька запитань:

1. Як у Вікіпедії працюють модератори? Вони слідкують за змістом статей чи там в принципі можна постити будь-що? А, між іншим, на одну з найчитаніших енциклопедій і в наукових роботах посилаються...

2. Що автор має на увазі під "незначними проявами ксенофобії, котрі в принципі не шкідливі для суспільства в цілому"? Ну подумаєш - негра потлумили десь на Троєщині, а яка різниця суспільству в цілому?

Доки ми будемо залишатись лідерами в Європі за рівнем ксено-, гомо- та інших фобій???

Це було рівно 40 років тому... Молодий офіцер Радянської армії потрапив до дуже гарного європейського міста. Він брав участь у кампанії «нормалізації ситуації» у братній соціалістичній Чехословацькій республіці, де «опортуніст» Дубчек відійшов від «головного курсу» партії. Вдома його як зі справжньої війни з великим трепетом чекала сім’я, двоє малих синів. Майор був вражений красою цього старовинного міста, а ще його дуже здивувала велика кількість людей на вулицях... Відчувалось сильне невдоволення, але ці люди були напрочуд мирними, не виявляючи до військових жодної агресії... А ще майор був дуже радий можливості зустрітись зі своїм другом дитинства Зданеком, що мешкав тут. Проте, замість радісно обійняти, Зданек повернув йому усі його листи, відкритки, фото – усе, що могло нагадувати про їхню дружбу зі словами: «Я прокинувся одного ранку і побачив під вікном ваші танки. Між нами не може бути нічого спільного». Вони так більше ніколи і не зустрілись... Празьку весну заморозили... але ненадовго і її дихання давало людям оксамитові надії і віру у вільний світ...

2008 рік... Внучка майора потрапляє до того ж таки міста, але вже як абсолютно мирна туристка... Перш ніж потрапити сюди вона минає 2 кордони (одного з яких вже теоретично не мало б існувати), де саркастичний прикордонник дивиться на її Шенгенську візу, задаючи мільйон додаткових запитань (боронь Боже вона прибирати Празькі вулиці нелегально зібралась!:), і врешті неохоче пускає сюди. Дізнавшись про те, що вона українка, в касі вокзалу до неї говорять ламаною російською, згадуючи ті ж таки танки на Святовацлавській площі... Історія залишає сліди у серцях людей, впливає на їхні долі, навіть ті події, котрих вони особисто не переживали. Саме місто заворожило її, вона читала його немов підручник архітектурних стилів, ступаючи слідами його відомих мешканців, вона бачила примари Кафки і Голема, у обличчях звичайних перехожих впізнавала героїв Кундери, Грабала, Гашека, торкалась до історії - такої величної і болючої, такої близької до її власного народу. Та вона вже ніколи не зможе поділитись враженнями зі своїм дідусем, хоча можливо він і сам усе бачить...

 

Прага. Музей комунізму.

П.С. Кордони між країнами перетнути можна... Набагато важче подолати кордони у людських серцях, пройти через контроль стереотипів...

Недолюблюю цей день... Ну дискримінаційний він якийсь... От сьогодні мені на вулиці всунули інформацію про вхід на валентинкову імпрезу: для пари - 30 злотих, для однієї особи - 20... І хоч програма там цікава, клуб класний, компанія є, но НЕ ПІДУ І ФСЬО ТУТ!!! А ше у мну - трагєдія - я пропускаю концерт аццкого Васі. Хто ше не зна - глядіть сюди: http://www.navsi100.com/news/anons/20080204035307.html І відірвіться там за мене, ОК?;)


П.С. Згадалась найприкольніша валентинка, яку коли-небудь отримувала%) Було вона від мого однокласника Миколи, зміст приблизно такий "Аня, сонце, з днем Валентина! Ти найгарніша, найрозумніша, найприкольніша дівчина! Тільки не розказуй будь-ласка іншим однокласницям, бо вони будуть заздрити..." Як ви вже мабуть здогадались, валентинки з аналогічним текстом отримали ще з 5-6 моїх однокласниць;) Висновок - мабуть до цього свята просто варто ставитись з гумором:))))

 А ось і обітцяні світлини з Космача. Автор - orestk.

Я Снігуууууууууууурочка:))))

Правила такі: ви підписуєтесь на цю штуку у мене в коментарях і отримуєте назву вашої юпиці, яка мені найбільше сподобалась. Після цього постите те саме у своєму ЖЖ, показуєте обрану мною юпицю і відповідаєте на наступні питаннячка:

1. Що тут зображено?
2. Чому цей юпік вім подобається?
3. З чим він у вас асоціюється?
4. Для яких цілей ви його закачали - просто для колекції, для певного типу повідомлень, як головний чи...? 

Мої "абаснаванія":

1. Тут зображено баранця, а хранцузький підпис усьо пояснює: "Будь ласка, намалюй мені баранчика..." - перше, про що Маленький Принц попросив Пілота.
2-3. Він дуже милий і настроєвий. А ще асоціюється з однією з моїх улюблених книжок і з моїм котярою (чому - див. попередній пост:)
4. Використовую для троха романтичних постів, можливо пов"язаних з дитинством.